Що таке егоцентризм? Не поспішайте відповідати на це питання. Напевно відразу ж виникає спокуса зв'язати егоцентризм з егоїзмом.
Вживання цих понять як синоніми або подання одного як ступеня вираженості іншого - практика дуже поширена, причому не тільки в побутовому спілкуванні і неспеціалізованій літературі, а й в науці. У чому ж різниця?
При спробі відокремити одне поняття від іншого з'являється безліч нових питань. Чому, наприклад, егоцентризм дитячий ми сприймаємо як щось само собою зрозуміле, та й більше того - часто просто його не помічаємо, а ось дорослий вважаємо серйозною перешкодою на шляху до нормального спілкування? Як позбутися від егоцентризму? Спробуємо внести ясність.
Егоцентрик або егоїст
Перш за все потрібно сказати, що значення слова «егоцентризм» по-різному трактується в різних областях знань. Наприклад, у філософії і етики цей концепт дійсно змикається з егоїзмом. Відповідно, можливим стає розуміння його як граничної ступеня вираженості індивідуалізму і егоїзму.
До речі, саме такі чи подібні визначення пропонуються в багатьох тлумачних словниках, а в словниках синонімів, як правило, одне слово вважається аналогом іншого. Звідси і така тенденція змішувати егоцентризм і егоїзм. Егоїзм в свідомості людей має стійку негативну оцінну характеристику, і, звичайно ж, вона автоматично переходить на егоцентризм, що ще більше розмиває відмінність між визначеннями.
З іншої точки зору егоцентризм розглядається в психології. По-перше, тут відсутня спочатку негативна оцінка (хоча при більш докладному вивченні цієї позиції особистості зазвичай згадується, що її прояви ускладнюють повноцінне міжособистісне спілкування). По-друге, егоцентризм відноситься до пізнавальної сфері особистості, що як раз і прояснює відміну його від егоїзму - він щось виступає як представник сфери цінностей.
Таким чином, побутове та наукове розуміння егоїзму збігаються. Це себелюбство, корисливість, зосередження на власну вигоду. Егоцентричний чоловік також фокусується на особистих інтересах, але в основі цього лежить щире нерозуміння точки зору іншого і впевненість в тому, що світогляд, переконання і моральні критерії інших людей абсолютно збігаються з його власними.
Іншими словами, егоїст часто прекрасно розуміє, що нехтує цінностями і бажаннями інших, егоцентрист - немає. З боку поведінку егоцентрика теж буде здаватися егоїстичним, але треба віддавати собі звіт: він чинить так, несвідомо ставлячи себе вище, а просто тому, що не уявляє, як можна інакше.
Психологи розрізняють кілька видів егоцентризму.
- Пізнавальний - виявляється при сприйнятті навколишнього світу і розумових операціях.
- Комунікативний - утруднює спілкування, головним чином мовне, оскільки егоцентрик не в змозі побачити відмінності в змістовному наповненні висловлювань - своїх і співрозмовника.
- Моральний - перешкоджає розумінню моралі та моральності інших людей.
Строго кажучи, всі види так чи інакше зачіпають пізнавальну сферу, тому їх можна вважати підвидами пізнавального егоцентризму.
Від дитинства до старості
Розробка і уточнення психологічного трактування егоцентризму належить швейцарському психологу Жану Піаже. Егоцентрист він вважав дітей і стверджував, що це природна особливість їх когнітивного (розумового) розвитку. Згодом погляди Піаже раніше жорстко критикували. Але складалася вона не в тому, що дитячий егоцентризм повністю заперечувався; дослідники сумнівалися в ступеня його виразності і у визначенні віку, коли він себе зживає.
Рекомендуємо: Гедонізм - це
Діти-дошкільнята судять про світ з єдиною точки зору - своєї власної. Їм просто не приходить в голову спробувати змінити ракурс сприйняття, а якби й спало, то зробити цього вони б не змогли. Яскраві приклади цієї риси особистості дитини можна виявити в його промові. Він говорить тільки зі своєї позиції і не піклується про те, щоб зробити повідомлення зрозумілим співрозмовнику: просто не бачить в цьому необхідності, вважаючи, що інші розуміють його так само легко, як він сам розуміє себе.
Відомий експеримент «Три гірки» теж наочно демонструє дитячий егоцентризм. Експериментатор показує маленькому піддослідному макет трьох гірок різної висоти. У процедурі бере участь іграшка. Її розташовують так, щоб вона теж «бачила» гірки, але з ракурсу, який не збігається з ракурсом дитини. Потім з декількох малюнків макета дитини просять вибрати той, який відображає погляд іграшки. Дитина цього зробити не може і вказує на ту картинку, де гірки зображені так, як бачить їх він сам.
Ще раз підкреслимо: таке мислення природно, боротися з ним не потрібно. Дитина сама переросте егоцентризм, адже у міру дорослішання йому буде необхідно все більше взаємодіяти з іншими, а отже, він все краще і краще розумітиме, як розрізняються у різних людей погляди на світ.
Рекомендуємо: Гіпертімія: визначення в психології
А ось підлітковий егоцентризм вже нормою не є. До 10-12 років егоцентричним мислення має поступитися місцем більш дорослому сприйняття дійсності. Часто батьки самі несвідомо підживлюють егоцентризм дочки або сина, підтримуючи у підлітків дитячий погляд на себе як на центр світу.
Егоцентризм може зберігатися і у дорослих. Якщо він проявляється не постійно, а лише у виняткових ситуаціях, побоюватися нема чого. Але якщо стає стрижневою характеристикою особистості, необхідно вживати заходів. Гранично загострений егоцентризм - симптом багатьох психічних розладів (наприклад, шизофренії).
Рекомендуємо: Життєвий простір особистості - це
У крайніх випадках спілкування з оточуючими спотворюється так сильно, що людина бачить у партнері лише «відлуння» своїх власних висловлювань. Зрозуміло, таким людям потрібна допомога фахівця. Та й в цілому подолати егоцентризм власними силами досить важко. Для цього необхідні колосальна цілеспрямованість і величезне напруження волі.
Цікаво, що в старості людина ніби знову повертається до дитячого егоцентричного сприйняття. Тому-то до літніх людей буває так складно донести думку, що суперечить їх точці зору, - вони знову стають егоцентрик, хоча далеко не завжди виявляють егоїзм. Автор: Євгенія Безсонова